Як і в усьому світі, головними рупорами цієї культури в Данії стали музичні лейбли. Попри невелику територію та населення країни, вони зуміли заповнити чи не кожен можливий стилістичний спектр. Серед тих, хто найбільш відкритий до авангарду та кросоверу, маємо, звісно ж, April Records — головних героїв цієї історії.
Мабуть, найкращим описом творчості й сутності Катерини є біблійна притча: «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає». Поки деякі музиканти говорять крізь тяжке, лунке звучання, Катерина Кравченко приєдналася до тих, хто вірить у силу розважливої метафори та лагідного осучаснення автентики.
Яків Цвєтінський – один з найцікавіших та найактивніших музикантів української сцени. Він відкритий чи не до всіх музичних напрямків, залюбки виступає на різних інструментах, шукає можливостей навчитися чомусь новому по всьому світу.
Постать Ігоря Цимбровського нетипова навіть у строкатій веремії героїв андеграунду — професійно реалізувавши себе як архітектор, він натомість відомий меломанам лише завдяки єдиній виданій на касеті програмі «Прийди, Янголе» (Koka Records, 1996) з максимально незвичним вокалом.
Виїжджаючи за межі Києва, де довколамузична інфраструктура більш-менш сформована і рольові моделі чітко розмежовано, часто стикаєшся з тим, що нещодавно почутий андеграундний музикант, власник інтернет-лейблу та організатор фестивалю – це одна й та ж людина.
Майру Мелфорд складно віднести до якогось одного конкретного жанру в музиці. На початку кар’єри (кінець 80-х) американська піаністка пройшла через декілька етапів розвитку своєї творчості, які тісно пов’язані з її внутрішньою боротьбою і пошуком свого стилю.
Завжди знаходиться хтось, хто, навіть не помічаючи, перетягне ковдру джазової першости на себе. Один із таких баламутів нового покоління – британський саксофоніст Совето Кінч, про якого згадують чи не в першу чергу, коли йдеться про нинішній джаз Британії.
У Вроцлаві 16–25 листопада відбудеться 15-й фестиваль Jazztopad 2018 — один з найважливіших джазових фестивалів Польщі, що поєднує джазову, класичну та авангардну музику.
Курт Розенвінкель, затятий фан Led Zeppelin і Джона Скофілда, узагалі не вписується в чіткий образ рокера або джазмена, адже від того, скільки всього він встиг переграти, у цьому немає жодної потреби.
Коли використання традиційної народної музики у джазі ще не набуло сьогоднішніх масштабів, існував своєрідний клуб обраних. Для цих імпровізаторів їхня прадавня культура була настільки ж природньою частиною музичної мови, як і все інше, сучасне.
Що у всьому цьому найбільше дивує українця? Не стільки навіть якість фестивалю і насиченість дитячої програми, скільки те, що вони фінансуються державою.
