Фестиваль Jazztopad і культурна дипломатія
Олексій Карпович
засновник і арт-директор Meloport
Фотографії
Олексія Карповича
У Вроцлаві 16–25 листопада відбудеться 15-й фестиваль Jazztopad 2018 – один з найважливіших джазових фестивалів Польщі, що поєднує джазову, класичну та авангардну музику. А головне, окрім проведення концертів прославлених джазменів, ініціює прем’єри музичних творів, зокрема тих, що створені на замовлення фесту. Унікальні концерти зірок на Jazztopad видавалися лейблами ECM та Blue Note Records. На фестивалі 2018-го року свої прем'єри презентують Бред Мелдо з оркестром та Есперанса Сполдінг з новою програмою альбому 12 Little Spells.
Фестиваль підтримує молодих польських виконавців і композиторів, які мають змогу грати свою музику з відомими виконавцями, і виступати за підтримки фесту і державних інституцій в різних куточках світу, приміром, у Нью-Йорку чи Токіо, Південній Кореї чи Турції. Деякі протеже фестивалю бували й у нас. Куба Вєнцек виступив у жовтні в київському джаз-клубі “32”, а вже титулований Пьотр Ожеховський був зі своїм проектом High Definition Quartet в Україні у 2012-му в рамках фестивалю Jazz Bez – одразу після отримання першого призу на Montreux Jazz Solo Piano Competition у 2011 році.
Фірмове звучання фесту підкреслює акустика в Національному Форумі Музики (NFM), що полюбилася найвідомішим музикантам. В рамках Jazztopad також відбуваються зустрічі з артистами, проекти для дітей і воркшопи. А ввечері після концертів можна завітати на джем-квартирник до простих мешканців Вроцлава.
Більше про життя фестивалю – у розмові з арт-директором Jazztopad Пьотром Туркевичем, що відбулася у 2016 році.
Пьотр Туркевич
Фото: Jazztopad New York
Одразу запитаю про зародження Jazztopad, з чого все починалось для вас? Коли з'явилась ідея організації унікальних концертів і проектів, зроблених спеціально на замовлення фестивалю?
Я не був засновником фестивалю, він був заснований 13 років тому і протягом перших чотирьох едицій основною ідеєю, в рамках сезону Вроцлавської філармонії, було представлення проектів на межі джазу і класичної музики протягом одних-двох вихідних листопаду. Цікаво, що тоді я працював у «Газеті Виборчій» і писав рецензії на концерти. Така була ідея, а з проектами було по-різному: якісь кращі, якісь гірші. В рамках четвертого фестивалю тодішній директор філармонії Анджей Косендяк попросив мене зайнятися розвитком Jazztopad.
Я від самого початку хотів, щоб це були унікальні проекти, які не можна послухати деінде, і щоб це не були, наприклад, замовлення на зразок джазових версій класичних творів, чого я особисто терпіти не можу. Тому я шукав таких артистів, які можуть написати композиції, в яких класичні і джазові складові були б представлені в однаковій мірі, тобто однаковий підхід буде до оркестрових, хорових, та інших партій. Все почалось від дуже маленького фестивалю, це були всього чотири концерти.
А яким чином ви відбираєте і запрошуєте артистів?
Я просто вибираю тих артистів, яких поважаю, з якими налагоджую і підтримую контакт. Я закінчив музичну школу і більшу частину життя грав на віолончелі, тому джаз завжди був присутній в моєму житті. Тому від самого початку в мене був список «здійснення мрій» — список артистів, яких я би хотів запросити, і з ким би хотів співпрацювати. Першим запрошеним артистом був Кенні Уіллер. Це був музикант, який на мене вплинув найбільше, якщо говорити про джаз. Я завжди його дуже поважав.
А зараз ви маєте перед собою ще якісь плани і мрії, якщо так, то які?
Звісно, є ще багато мрій. Багато уже вдалось реалізувати, але ми увесь час продовжуємо розвиватись, шукати нових артистів, створювати нові проекти. Я сподіваюсь і планую нову прем’єру з Чарльзом Ллойдом (мова про 2017 рік - Прим. автора). Якщо є можливість співпраці з такими артистами, то я намагаюсь її реалізувати. Ці люди справді є надважливими, і через декілька років їх просто може з нами не бути.
Дуже помітним в пресі був проект Чарльза Лойда… (у 2015 році Чарльз Ллойд записав на Blue Note Records свій новий альбом Wild Man Dance, який він зіграв на фестивалі - Прим. автора)
Так, це були переломні моменти. Коли ми почали замовляти твори, то з’явилась ідея їх видавати. Першою великою подією було видання лейблом ECM Records концерту Тер’є Рипдаля — великої композиції для симфонічного оркестру і гітари. І це був перший в історії live-запис концерту з польським оркестром для ECM Records. Це був перший важливий етап, коли в нас з’явилось відчуття, що вдалось зробити щось грандіозне. Але кожен з цих проектів — це роки переговорів. З Чарльзом Ллойдом ми вели переговори протягом трьох-чотирьох років, з Джейсоном Мораном – більш ніж три роки. Тож ми співпрацюємо з артистами, яких, з моєї перспективи, варто запросити, і які є на настільки високому рівні, що не напишуть «випадкових» творів.
А в чому полягають труднощі таких переговорів?
Зазвичай вже після першої розмови зрозуміло, чи щось вдасться, чи ні. Бо коли з артистами, які знають, що це прем’єра, і вони мають провести кілька днів у Вроцлаві, починає заходити мова про гроші, тоді зрозуміло, що нічого не вдасться. Для мене найважливіше почати розмову від музики і дійти до концепції проекту, а фінанси є другорядним чинником. Те, що артисти перебувають на фестивалі кілька днів, справді позитивно впливає на них. Адже зазвичай вони часто змінюють локалізацію і не мають можливості відпочити і дослідити місто. Для мене це важливо, бо не існує випадкових концертів.
Перед концертом Джейсона Морана ви казали зі сцени про те, що цей рік унікальний і цей проект є найбільшим.
Якщо дивитись через призму ідеї фестивалю, у вчорашньому замовленні був дуже сильно підкреслений саме Вроцлав. Для мене дуже важливим є те, що Джейсон Моран провів час у Вроцлаві, зустрівся з людьми і відчув атмосферу міста. Це чергова взята планка нашого підходу до фестивалю.
А сьогоднішній концерт (Вейн Шортер з оркестром) — це одна з найважливіших подій серед польських фестивалів, бо жоден артист рівня Вейна Шортера ще не написав музичний твір для фестивалю. Це неймовірно, бо кілька років тому це здавалось би неможливим.
А співробітництво з іншими країнами є стратегічним напрямком?
Мені важливо, щоб фестиваль був платформою «реклами» польських артистів за кордоном. Завдяки тому, що ми налагодили гарні відносини з різними світовими фестивалями, ми будуємо ім’я вже протягом 10 років, цьому сприяє і те, що у нас є чудовий концертний зал.
Тобто нашою ідеєю є просування польських артистів і наших прем’єр під маркою Jazztopad. В червні відбулось шестиденне видання нашого фестивалю в Нью-Йорку, серед інших була композиція Урі Кейна з квартетом Лютославського.
Це відбувається у формі обміну?
Не завжди. Такий обмін був з Токіо, з фестивалем Jarasum в Кореї і Akbank Jazz Festival в Туреччині. В Мексиці, Канаді і Сполучених Штатах це не відбувається у формі обміну. Хоча цього року у нас є один канадський концерт, яких відбувається в співпраці з Ванкуверським фестивалем.
А як ви налогоджуєте контакти з іншими фестивалями?
Ми просто знайомі з директорами інших фестивалів і домовляємось з ними. Я багато подорожую протягом багатьох років і знайомлюсь з людьми, з якими ми творимо те, що є корисним для фестивалю.
Чи є якісь ідеї щодо співпраці з Україною, чи є якісь контакти?
Чесно кажучи, поки ні, але я би з задоволенням їх знайшов.
У Вроцлаві є ще один великий фестиваль Jazz nad Odrą, які стосунки у вас з ним?
У нашого фестивалю і у «Джазу над Одрою» різний підхід до фестивалю, але між нами немає жодної конкуренції. Якщо придивитись до програми, то можна помітити, що це зовсім різні фестивалі. У Вроцлаві існує можливість їх проводити, тим більше, що вони проходять з інтервалом у шість місяців.
Мене найбільше цікавить співпраця, в якій інша сторона буде зацікавлена і заангажована у такій самій мірі, як ми. Ми їдемо до США не тому, щоб просто зіграти в Нью-Йорку. Таким чином ми також заохочуємо інвесторів, які нас фінансово підтримують. Моїм наміром є те, щоб польські артисти виступали по всьому світі, але я не хочу, щоб вони сприймались за кордоном за гірших, або, щоб їх підтримувало лише польське посольство.
Переклад інтерв’ю з польської: Олесь Кульчевич