Плейлист часів ізоляції №3
Катерина Зяблюк
автор, музикант
Ізоляція — це, без сумніву, нова дійсність і ряд несподіванних викликів, в першу чергу, перед самим собою. У часи, коли всі справи зроблені, й невідомо звідки взятися новим, налагоджується робота інстинктивно-емоційного рандомайзера, який наводить тебе на музику, що у цій ситуації може врятувати.
Alfredo Rodriguez — The Little Dream
Інколи по музиці можна вгадати тип людини. Родрігез, певно, схильний бути холеричним екстравертом, що блокує свої психози чутливістю та трепетним ставленням до творення. Якщо зайти на його соц. мережі, то можна подумати, що з нього мелодія витікає без упину — Альфредо Родрігез весь час записує коротенькі фрагменти з іншими музикантами, відповідає на музичні відео своїх підписників.
Так і його альбом складається ніби з маленьких мелодій, зовсім різних, проте природньо поєднаних між собою. Тож, тут не вийде вистроїти твори в порядку “крутості” — жодна не дає засумувати і постійно провокує до розгадування, звідки ж Родрігез взяв ту чи іншу ідею. Так чи інакше, тихі та чуйні партії, що схожі на ті “маленькі мрії” переплітаються з насиченими рифами з секцією, ніби музиканти пропонують ефективний спосіб їх втілити.
Ganavya — Aikyam: Onnu
«Музика ближче, ніж нам здається» — каже дівчина, що створила цей альбом. Світом шириться ідея поєднання джазу з музикою малих і рідкісних регіонів, тому найвіддаленіші куточки планети дійсно стають ближчими, відкриваються завдяки музичній мові, що розуміють всі. По суті, Ганавія співає ті джазові пісні, які любить і на яких вчиться, у супроводі делікатної та винахідливої секції. А чому варто повчитися у неї, так це тому, як утримати свій унікальний голос в балансі зі знаннями — це рецепт, як зробити неповторне з будь-чого звичного.
Kevin Seddiki — Il Sentiero
Його музика пройшла перевірку часом. В схожому музичному напрямку рухаються Ануар Брагем або ж Tarkovsky Quartet — дещо відчужена, мандрівнича, з фольклорними мотивами різних народів. Назва ж альбому перекладається як “шлях”, тож у Седдікі це цілий середземноморський тріп: ритми Греції й Балкан, французька та італійська мови, народна мелодика Іспанії та Португалії. Щоб це показати у музиці, Седдікі часом не потребує нічого, окрім своєї гітари, тим не менш вокал, перкусії та кларнет дуже вдало доповнюють колорит. Хто б не з’являвся у цих композиціях, вони настільки тендітні та мінімалістичні, що так і хочеться назвати все “гітарною музикою”.
Keith Jarrett — Creation
Канонічний альбом, який не потребує багато роз’яснень. Для мене, як і всі соло-альбоми Джарретта, цей диск відображає безперервний рух, подорож без конкретного пункту призначення.
Дуже просто зануритися у це полотно звуків, особливо у часи світового ступору, і сміливо зустрітися з різними сторонами своєї свідомості (як би нам це не подобалося). Для цього знадобиться примирення, любов і готовність до будь-чого. Схоже, Джарретт переживає щось подібне щоразу, як сідає перед інструментом, — це безсумнівно передається в музиці, й кожна нота чи акорд здатна трохи втихомирити бурю всередині нас.
Arvo Part — Summa
Майстер “тіннтіннабулі” зараз потрібен як ніколи. Його сакральна простота походить від рівномірного балансу між вірою, дитячою наївністю та знанням про те, як добре чи погано влаштований світ. Своєю музикою Пярт дає зрозуміти, що саме віра не має заважати або якимось чином спотворювати наше бачення світу — їй достатньо просто непомітно бути, і вона сама буде линути з нас і допомагати у складні часи. Певно, його віра і знання передається у кожному мотиві — як делікатному фортепіановому, так і величному симфонічному.
Palya Bea - Ribizliálom
Бонус-трек плейлисту, що може стати гімном тижня, а то й всього перебування в ізоляції. Дівчина співає про історії зі старих часів, сповнені краси, образів природи і любові до найближчих. Саме те, що нам дає сили до життя.