Плейлист часів ізоляції №1
Катерина Зяблюк
автор, музикант
Ізоляція — це, без сумніву, нова дійсність і ряд несподіванних викликів, в першу чергу, перед самим собою. У часи, коли всі справи зроблені, й невідомо звідки взятися новим, налагоджується робота інстинктивно-емоційного рандомайзера, який наводить тебе на музику, що у цій ситуації може врятувати.
Philip Cohran and the Artistic Heritage Ensemble
Альбом 1967 року корнетиста Філіпа Корана, який провів найяскравіші дні своєї кар’єри у складі Sun Ra Arkestra. Учасники цього чималого ансамблю мають досить різноманітне музичне тло — хтось із них почав грати у складі Фероу Сандерса, Earth, Wind and Fire, Донні Хетевея чи Квінсі Джонса, гітарист Піт Коузі перейшов до Майлза Девіса і періодично з’являвся у його альбомах періоду 1970-х років.
Така мішанка реалізує образ експериментального біг-бенду, що джемує собі в домашній студії, а всі музиканти зібралися, щоб своєю грою вшанувати музику, на якій зростали й яка їх надихає. Часом це звучить дико, нестримно та несподівано — як цілком підходящі для соулу партії на електрогітарі або автентично джазовий легенький вокал. Чудово слухається, лежачи на ліжку під сонцем, розглядаючи вікно і стелю — 10-15 хвилин кожного треку пролітають, ніби за п’ять.
DakhaBrakha – Alambari
Ось що варто слухати, коли раптом находить свербляче бажання вирушити в похід. Так, власне, з усією музикою ДахаБрахи. Зовсім недавно вони випустили новий альбом Alambari. Записаний в Бразилії, але цього в піснях, здається, не відчувається. Натомість, окрім традиційно зібраних власноруч українських пісень, можна почути твори, що базуються на віршах Шекспіра та Гейне.
Shye Ben Tzur, Jonny Greenwood, and the Rajasthan Express — Junun
Джонні Грінвуду свого часу сподобалася музика Шая Бен Тцура, і запропонував йому записати альбом. Він мав би асоціюватися з Індією та документальним фільмом Пола Андерсона з такою ж назвою — Junun.
Це щось, що цілком вписується до категорії world music, проте містить в собі стільки делікатних натяків на різні стилістичні елементи (величезний склад духових, електроніка, гітари з заниженими струнами, загравання до боллівудської мелодики), що схиляєшся радше до класифікації “non/all genre”.
Тексти в піснях звучать на хінді, івриті та урду. Як додаток — образ Грінвуда мимоволі нагадує про Гаррісона та його роботи з індійською класикою: сміливе поєднання традиції та унікальних бекграундів британських музикантів.
Ane Brun — Spending Time with Morgan
Норвезька співачка Ен Брун неймовірно тепла та близька, та музика, яку можна вважати її найчеснішою візитівкою.
Морган — так вона називає свою гітару. І коли слухаєш гру і спів Ен Брун, можна уявити, наскільки просто і ненав’язливо проходив запис цього її дебютного альбому. Ба навіть не схоже на альбом — просто хтось співає тобі на вухо пісні, що співають під багаття, а ти тим часом лежиш і думаєш, які б речі знадобилися у подорожньому бусі найбільше.