Нотатки з фестивалю Tauron Nowa Muzyka Katowice 2019

Катерина Зяблюк
музикант, автор

Студентські міста не можуть існувати без вечірок, тим більше – електронних. У польському місті Катовіце, що належить до цієї категорії, такий «буденний» елемент культивується вже 14 років завдяки фестивалю Tauron Nowa Muzyka Katowice. Його, здається, спонсорують всі, хто лише здатен – від міської влади та місцевого «газпрому» до численних некомерційних організацій – як польських, так і закордонних. «Спонсори» атмосфери – це, звісно ж, і колоритна публіка та чудовий музичний смак організаторів, які щороку запрошують дійсно актуальних виконавців.

20 червня

Відкриття цьогорічного Tauron Nowa Muzyka Katowice традиційно відбулося в залі NOSPR Katowice. Що більше дізнаєшся про виконавця, який вийшов того вечора на сцену, тим цікавіше стає слухати і спостерігати за його виступом. 
Людина з джазовим та класичним бекграундом, яка тепер захоплює щораз більшу аудиторію молоді делікатним софісті-попом та професійною інструментальною секцією – це проект RHYE музиканта Майка Мілоша. Його назва мимохіть закарбовується в пам'яті. Образ Мілоша також виділявся серед решти музикантів: під час імпровізацій він проходився між барабанщиком, віолончелістом і скрипалькою, щось усміхнено їм нашіптуючи. Своїм вокалом він створював незвичний контраст, який робив напористий грув повітряним та космічним. Здавалося, що на сцені зустрілися Bonobo та The XX, що співають про віддане кохання та взаєморозуміння. Це звучало щиро і тепло, а хвиля оплесків довела, що це відчуття обійняло усіх присутніх.

21 червня

Tauron Nowa Muzyka Katowice вражає масштабами. На час фестивалю величезний комплекс Сілезійського музею, NOSPR та Конгресового центру перетворюється на ціле місто зі своїми уставами та різними соціальними шарами. Воно ділиться на сім сцен, кожна з яких презентує щось виняткове, не схоже на те, що звучить поруч. Тому тут просто можна зустріти гламурних трансгендерів з брутальними тусовщиками-старожилами, що п’ють разом Єгермайстер і обговорюють план виживання на найближчу ніч; або ж стоять у довжелезній черзі за 3D-окулярами перед концертом Kraftwerk.

Читайте також: У дюссельдорфських роботів є душа

Щоб потрапити на все, що цікавить, не завадять добре натреновані ноги, пунктуальність і стратегічне мислення. Доводилося трохи жертвувати презентацією нового альбому Jazzanova, аби послухати ще кілька номерів чудової перформерки Mala Herba в іншому кінці фестивального «міста». Під час концерту віолончелістки Resina в камеральній залі NOSPR публіка, аби встигнути отримати ті самі 3D-окуляри, неохоче йшла, постійно оглядаючись. На сцені були віолончелістка, барабанщик та дивакуватий відеоряд із сірими масками, що крутилися та розхитувалися. Вони чудово пасували її музиці – містична й співуча мелодика, що нагадувала ритуальні заспіви, малий та великий барабани, що відбивали танцювальний ритм, який віолончелістка вдало утримувала, навіть коли продовжувала грати соло. Цю магію не хотілося полишати до останнього. 

Все ж, легкий смуток вивітрювався разом з першими звуками Computer Love –  доказом тому стала несамовита реакція публіки. Після них відкривалося друге дихання. Всі усвідомили, що в глибині душі обожнюють рейви і техно в стилі Thunderdome й готові до кількагодинних сетів діджеїв з усього світу. Це той випадок, момент подумки дякуєш Jazzanova за неконтрольований танцювальний заряд, що протягом усієї ночі тримають на ногах і не дають завалитися. Увійшовши у цей стан, легко проґавити світанок і повернутися до реальності, аж коли будильник на телефоні продзвенить восьму ранку.

22 червня

Другий день Tauron Nowa Muzyka Katowice став викликом. Адже, прокидаючись, ледве усвідомлюєш, що на вулиці вже майже третя дня.

Схоже, на цьому етапі не усіх вистачило дійти, адже людей приходило значно менше, а ті, що були, шукали можливості десь присісти або прилягти. Перший концерт відбувся на сцені Carbon!, зовсім нетиповий – камерний виступ сонячної Ana Carla Maza, що грала на віолончелі без жодних «спецефектів» та співала іспанською. Це трошки нагадало формат виступу вокалістки Madison McFerrin попереднього дня, яка вийшла до публіки з одним-лише looper’ом. В обох випадках де-не-де випливали приємні музичні посилання, що пробуджують теплі спогади й дають трохи відчути себе «екпертом».

Протягом кількох годин у приміщенні Конгресового центру з усіх сцен лунало безліч контрастної, яка при цьому не заважала одна одній. Так одночасно під одним дахом виступили SMOLIK // KEV FOX – бородаті рокери, яких вочевидь потріпала не одна вечірка, із солодкуватим альт-роком із панківськими децибелами, що зашкалюють; Andrea Belfi – барабанщик з Італії, що грав соло, оперуючи лише барабанною установкою та синтезатором; та розривний гурт Apparat, чию магію навіть важко описати словами, і заради якого, власне, більшість туди і прийшли. Єдине, що засмучувало – український гурт Ptakh_Jung у той самий час виступав на іншому майданчику.

І знов непомітно настав наступний день і друге дихання дозволяло ще певний час перебігати бігати між сценами, перевіряючи, що там діється. Багато хто воліє слухати артистів від початку до кінця, але нав’язлива цікавість додавала сили ногам, щоб бігати та танцювати. Найкраще це вийшло на виступі американки Laurel Halo з її грубуватим та багатошаровим бітом, та славнозвісних GusGus.

23 червня

Cцена останнього дня досить доречно перебралася до бару Sztauwajery біля великого озерного комплексу. Сцена працює від 10-ї ранку до 10-ї вечора та орієнтована на польських виконавців. Винятком стали останні два виступи – німці GYRL та ізраїльський гурт Red Axes.

Щиро кажучи, бодай яксь вслухатися у музику й аналізувати її у цей день було неможливо – давалися взнаки марафони минулих ночей. Найкраще виходило тільки розлягтися на складаних стільцях, сьорбати пиво і час від часу дрімати під психоделічний хаус. А під час виступу Red Axes цей пост-фестивальний лазарет-рехаб почав рухатися й навіть підходити до сцени – все перетворилося на ізраїльську дискотеку. 

Фестиваль відкриває безліч нового. Ніколи не знаєш, кого вдасться зустріти серед чисельного інтернаціонального люду, і чи доведеться танцювати пліч-о-пліч з одним із хедлайнерів. Найважливіше, що атмосфера цього свята ще довго не хоче вивітрюватися, а нова улюблена музика не йде з голови.