У дюссельдорфських роботів є душа
Катерина Зяблюк
музикант, автор
Фотографії:
Damian Kramski,
Radosław Kaźmierczak,
Łukasz Nazdraczew
Серед семи сцен фестивалю Tauron Nowa Muzyka Katowice навряд чи вдасться виділити головну. Навіть якщо на одну з них запрошують аксакалів стилю або королів піару, все одно знайдеться чимало тих, хто замість них піде слухати невідомих нікому представників регіонального дарк-техно. Такий порядок змінився, коли на сцену City of Music Stage вийшли Kraftwerk.
На цьому концерті прозвучала програма з їхнього живого альбому 3-D The Cataloguе. Це цілий бокс-сет, виданий у 2017-ому році у безлічі форматах — від Blue-Ray до вінілу, — куди входять вибрані сингли з усього творчого доробку Kraftwerk. Здавалося, всі забули про паралельні концерти на інших сценах. До приміщення Конгресового Центру виросла звивчаста черга за 3D-окулярами. Оскільки люди намагалися встигати всюди, переміщаючись короткими перебіжками, кожна перерва між творами нагадувала репетицію екстреної евакуації.
Чи можна виступ Kraftwerk назвати ключовою подією фестивалю? Навряд. Хоча всі, певно, усвідомлювали, що завдяки цим чотирьом сміливцям народилася чи не уся музика, що звучить зі сцени Таурону, й не тільки. Цілком ймовірно, їхній вплив – більший, аніж Чарлі Паркера на подальший розвиток джазу свого часу, адже Kraftwerk вдалося у 70-х вигадати практично все: вони задовго до появи інтернету, передбачили вплив технологій на людство (“Computer Love”, “Computer World”), виголошували свій протест руйнівній та невидимій радіації (“Radioactivity”) і просто віддавали належне тенденціям свого часу. Навіть коли на перетині століть їхня концертно-студійна активність помітно сповільнила оберти, з’явився культовий альбом Tour De France Soundtracks 2003-го – найпопулярніший з-поміж їхнього доробку. Деякі ж із відвідувачів фествалю приходили на концерт вочевидь «для галочки», не вбачаючи у цьому краси як такої та сприймаючи цю «музику заводів» як привіт з минулого, що просто варто враховувати. Насправді ж, у дюссельдорфських роботів є душа.
Читайте також: Нотатки з фестивалю Tauron Nowa Muzyka Katowice 2019
Очевидно, що коментарів зі сцени не було – це не вписувалося б у концептуальний формат шоу, та й було б просто зайвим. З першими ж звуками кожного твору зал починав збуджено гудіти. Про кульмінаційні моменти в 3D-анімації зойками сповіщали хіба що найближчі до сцени ряди, бо ті окуляри мали якийсь сенс лише зблизька. Проте синхрон світла, музики та зображення вражав та вабив – величезний 8-бітний комп’ютер ефектно вилітав на екрані при кожному заспіваному ”Computer Love” та “Computer World”. Часом це нагадувало якусь стареньку гру на кольоровій клавішній Нокії, як жовтенький автомобіль без водія у творі “Autobahn”. Це було водночас кумедно та видовищно – зображення то збагачувалося деталями, то поверталося до свого початкового вигляду разом з тим, як ускладнювалася чи спрощувалася форма твору. І все ж ледь помітний 3D-ефект надавав цьому відеоряду неабиякої вагомості.
Одним з центральних номерів концерту можна назвати “Radioactivity”. Чи через те, що публіка вже розжеврілась, чи все ж це дійсно настільки актуальна тема, що їхній заклик зупинити радіацію неможливо було слухати байдуже. Вона одразу породжувала безліч роздумів, перш за все той, що радіація для Kraftwerk – поняття широке, не лише фізичне, а й соціальне. Хоч і доносили вони її через усім відомі Чорнобиль та Фукусіму.
Якщо б концерт Kraftwerk відбувався в Україні, то славнозвісна фраза «я твой слуга, я твой работник» одразу б викликала бурю захвату – як не як, звична для вух лексика посеред нерозбірливих англо-німецьких слів. На цьому ж концерті “The Robots” сприймалися слухачами більш ніж спокійно. Натомість один з останніх творів – “Pocket Calculator” – саме припав до душі усім, адже перший куплет з описом функцій калькулятора звучав польською. Схоже, що гурт «локалізує» пісню “Calculator” для кожного міста, куди приїздить, створюючи у такий спосіб для слухачів ефект ексклюзивності, обраності.
Наостанок Kraftwerk трохи відійшли від своєї строгої концепції і вклонилися аудиторії, як звичайнісінькі люди. Саме тут проявилася загальна «роботизованість» присутніх – поплескавши в долоні, усі худко рушили на вихід, наче щойно нічого особливого не відбулося.
Можна по-різному трактувати таке ставлення до концертів культових виконавців, але те, що зіграли Kraftwerk – неоціненне. Варто бодай раз зустрітися з якимось першоджерелом, як усе стає на свої місця, решта здається наслідуванням. Їхні методи актуальні й досі, так само, як заклики і питання, що ставить їхня музика – і які існуватимуть, допоки світ їх не вирішить.