Нотатки з фестивалю jazzahead! 2023
Катерина Зяблюк
авторка, музикантка
“Так раді бачити вас тут цього року!” — чули ми щонайменше кілька разів кожного дня біля українського стенду на jazzahead! у Бремені. Це очевидно свідчило про минулорічний успіх на цьому ярмарку, де Україна вперше з’явилася як повноцінний “гравець” попри шокуючі, нові для всіх реалії повномасштабного вторгнення, й була оточена дбайливою увагою та мотивуючою готовністю творити спільне майбутнє з європейськими представниками музичного ринку. Чимало речей втілено, — вперше Україна була офіційно представлена на шоукейсі WOMEX у Лісабоні, почала співпрацю з Jazzinstitut Darmstadt та Semente Cultural Productions, які зорганізували тури для українських гуртів та проєкт зі шведсько-українськими дуетами, вийшовспеціальний випуск Jazz Forum присвячений Україні, приділив International Womens Jazz Festival у Стокгольмі. Це лише невелика частина досягнень після минулого приїзду на jazzahead!, що було можливе завдяки ЗСУ, чий захист дозволяє нам реалізовувати задумане, кожному, хто докладає зусиль на всіх оборонних та гуманітарних фронтах, та нашій делегації, частина якої подолала довгий шлях з українських міст прямісінько до Бремену, щоб презентувати український джаз. Варто зауважити, що ціла робота логістична була проведена Українським Інститутом та зокрема зусиллями Мар’яни Бондаренко, а фінансова частина забезпечена Goethe Institut, без яких, зрештою, цього б всього не сталося.
Тож, можна здогадатися, з яким великим багажем мотивації ми приїхали цього року.
Фото: Аркадій Митник
Для тих хто ще не знав, або забув, що таке jazzahead!. Це величезний ярмарок у бременському конгрес-холі MESSE, площу якого заповнено стендами, які представляють джазову музику різних країн світу. Вибір доволі різноманітний, — на деяких можна зустріти найвпливовіших діячів країни-учасника, інші зосереджені на конкретних організаціях, лейблах, регіонах або навіть містах (особливо відзначається у цьому Німеччина, яка, в силу багатьох факторів, може чимало запропонувати на бременському ярмарку). Де-не-де можна помітити стенди музичних колективів, хоча здебільшого музиканти незалежно прогулюються рядами, знайомляться з новими людьми та укріплюють старі знайомства, залишивши свій рюкзак поруч з тимчасовим делегатським “штабом” своєї країни. Декого з них можна почути вечорами на шоукейсі, що відбуваються на кількох сценах, а основна кількість його учасників походить з партнерської країни поточного року, — цього разу це була Німеччина.
Щодо цьогорічної української делегації, то її склад поповнився. Нас було тринадцятеро, і кожен репрезенував свою ґалузь діяльності, як творчу, так організаційну чи медійну.
Мар’яна Бондаренко представляла Український Інститут, справно нав’язувала нові контакти, пильнувала порядок подій та щодня давала заряд енергії до самої ночі; поряд була Наталія Другак, представниця берлінського філіалу Українського Інституту, і кожна складова цього речення звучить як безперечно позитивний прогрес в діяльності організації.
Олексій Коган, Віктор Овчинніков та Володимир Камінський виконували роль старійшин колективу, добре зналися на системі ярмарку, представляли Leopolis Jazz Festival та помірно дрейфували вищими фестивальними верствами. Фотограф та, з власної ініціативи, “охоронець” Аркадій Митник ретельно фіксував кожен яскравий момент.
Анастасія Показ від України та берлінського XJAZZ! Festival, — солідна комбінація; Ольга Ковалевська від агенції Urban Lys, група музикантів, — Ганна Гриніва, Лаура Марті, Тамара Лукашова та Андрій Показ, які вже мали вибудовану мережу контактів, впевнено проторювали шляхи до нових можливостей. І, звісно ж, авторка цієї статті, що нотувала важливі події, відкрила дискусію на тему тенденцій та можливостей розвитку молодих українських джазових музикантів. на конференції та налагоджувала творчі зв’язки зі світом.
Читати також: Нотатки з фестивалю Jazzahead! 2022
Кожен невпинно працював на своєму фланзі культурного фронту, щодня з більшою інтенсивністю. Було деколи важко усвідомити, що це все відбувається в реальності, — десятки знайомств щодня, жарти та глибокі розмови з половиною світу на урочистому прийнятті умовного Судтіролю, безліч чудової музики (незважаючи на те, що географічно вона була значно більш монотонна ніж стенд Судтіролю), та яскраві перспективи майбутнього, над якими доведеться працювати весь наступний рік.
Окрім презентацій, розмов та зустрічей тет-а-тет, було визначено ключовий день, — день панельної дискусії, під час якої четверо спікерів та один куратор розповідали про історію українського джазу, кожен зі своєї перспективи. Олексій Коган та Віктор Овчинніков розповідали про Leopolis Jazz Festival, Мар’яна Бондаренко про можливості, які Європа може надати молодим українським музикантам, авторка статті, — про молоду українську сцену, її успіхи та траєкторію розвитку. Кураторкою дискусії була Ася Печиколан, представниця польського журналу Jazz Forum.
Там не було гучних фанфар ані натовпів, але те невелике ґроно слухачів яке було присутнє одарувало нас приємними коментарями. Заохочували говорити про це частіше і для ширшої аудиторії, зокрема з делегацією Europe Jazz Network та з міністеркою культури Німеччини Клаудією Рот, яка приїхала jazzahead! й при нагоді відвідала український стенд.
Одні із найважливіших послань, які пролунали на панельній дискусії та розмов на рівні делегацій, — заохочування українських музикантів приїжджати на jazzahead!, а музикантів з закордону до співпраці з Україною, організації турів та інших творчих ініціатив. Це вже перевірена стежка в Україні, — раніше вже були зорганізовані концерти для музикантів з Бельгії, Швеції, Польщі, Сполучених Штатів або ж Естонії, і віримо у те, що цей список лише доповнюватиметься. Участь в такого рівня заходах формує позитивний імідж, промує сучасний український джаз та закріплює повноправну роль України на світовому музичному ринку. Така місія стратегічно важлива та перспективна як сьогодні, так і в післявоєнній відбудові України.