Mark Turner, Ethan Iverson: Temporary Kings
Автор:
Катерина Зяблюк
Mark Turner, Ethan Iverson
Temporary Kings
(ECM Records, 2018)
Мерзлякуватий початок осені, ECM та властива лейблові обкладинка в холодних тонах — ідеальні умови для появи альмобу Ітена Айверсона та Марка Тернера. Хоча це їхній перший дуетний альбом, музиканти грають разом доволі довго. Може тому складається враження, наче все трапилося інтуїтивно — закрилися собі в обшитій звукоізоляцією кімнатці з мікрофонами і почали музикувати.
Яким би простим і повітряним це не здавалося — це красива ілюзія. Вони все ретельно продумали: шість композицій, написаних Айверсоном і дві (“Turner’s Chamber of Unlikely Delights” та “Myron’s World”) — Тернером.
Власне, якщо ви слухаєте Тернера, здогадатися, яка з композицій його —легко. Виняток — “Dixie’s Dilemma”: вона тут єдина, де нескінченна закручена мелодія в унісон постійно свінгує, час від часу перегукуючись із крокуючим басом. Інші твори демонструють, що Айверсон вкрай полюбляє постмодернізм і прагне це донести до своїх іноді надто принципових фанів. Одна з композицій з подібною місією — ‘Lugano”, у якій Айверсон без зайвих пояснень починає грати вступ до симфонічної поеми “Пеллеас і Мелізанда” Шенберга. Друга ж — “Unclaimed Freight”: можна не вірити, але це звичайний блюз, мабуть що натхненний “Симфонією Псалмів” Ігоря Стравінського. Без неї дует Айверсона і Тернера вже виглядає немислимим — це як зустріч блюзмена та авангардного академіста, котрі уважно слухають одне одного, балансують на своїх індивідуальних стилях і створюють той самий повітряний простір, якого завжди так бракує у музиці.