КК4tet: 2+2

Автор:
Катерина Зяблюк

КК4tet
2+2
(Feel for Real, 2021)

Підходиш до свого магнітофону з щойно придбаною, наприклад, касетою в руках, вставляєш її до касетної деки і натискаєш «плей» з солодким передчуттям зустрічі з новою музичною історією. Цінний ритуал для меломана, та й для будь-кого, хто хотів щось послухати у найкращі для аналогових програвачів часи. Діджиталізація та гонитва за чистим звучанням, дещо розбалувала слухачів, і чергові сонорні звершення на дорозі до ідеалу дивують все менше. 

На хвилі повернення зацікавленності до аналогових носіїв, такий альбом мусив з’явитися на музичному горизонті. Такий, що піде в протилежному напрямку, повернеться до витоків — як у творчому, так і продукційному плані, — не ставитиме за ціль бути досконалим, тільки шорстким, нетиповим, імпульсивним — коротко кажучи, живим. Здавалося б, записати альбом одним цілим на бобіну без редагування неважко, але чомусь мало хто на це наважується. А ось квартет Христини Кірік це зробив.

КК4tet утворився рік тому, цього ж року вийшов їх дебютний альбом 2+2 на лейблі Feel for Real. Невеликий, має лише чотири композиції, записані на магнітофон Studer A-80, що тривають 27 хвилин. Як стверджують самі музиканти, запис відбувся спонтанно і одним потоком — власне, таким і було перше враження від прослуховування. Хоч кожна з композицій має свою тему, розвиток імпровізації та розв’язку, музика KK4tet є спонтанною та вільною. Коли є завдання записати щось подібне у короткий проміжок часу, то перше на чому вдається зосередитися — це звукові форми та фактури, що вже підсвідомо сформувалися на базі улюбленої музики: з їх допомогою краще передаються особисті переживання. 

KK4tet: Христина Кірік (контрабас), Григорій Паршин (баритон-саксофон), Микола Ришков (тенор-саксофон), Тарас Козак (барабани)

Перша композиція “Phrygian Blues” одразу дала зрозуміти вектор усього альбому, а саме прагнення до такої спільної музичної свободи, яку мають, наприклад, Орнетт Коулман, Роланд Кьорк або Дон Черрі. Вже протягом першого твору кожен встиг сказати своє вступне слово — пентатонічне і дещо фолькове інтро Христини на контрабасі бездоганно налаштувало на споглядальницький настрій. Далі ж була гра контрастів — агресивна колективна імпровізація змінювалася ліричною мелодикою саксофоністів Миколи Ришкова та Григорія Паршина. В одному місці всі зійшлися на спільній квінтовій темі, яка після такого вільного багатотонального польоту сприймалася наче раптовий удар надважливою думкою по голові. 

З другої композиції музика почала мігрувати в епохах, і тепер звучання все більше нагадувало FLY Trio у розширеному складі. “Empty Seats”, за розповідями, дебютувала у пустому залі, що якраз могло сформувати такий одночасно просторий і емоційний настрій — певно, на тлі легкого смутку, нерозуміння та вглядання у двері до безлюдного приміщення. Майже непомітний перехід між “Empty Seats” i “Shifting Between” дав відчуття, що цей політ триває, тим паче характерні риси — спонтанні теми посеред імпровізацій та стилістичний вектор — залишилися. 

В кінці альбому був “B.n.Rhythm” — єдина тема, в якій з’явилася очевидний мажорний акорд у кінці, що одразу злагодив вир думок та аналізу таємничих і де-не-де грізних мелодій з попередніх двадцяти хвилин прослуховування. Неписані закони упорядковування джазового сетлиста стверджують, що під кінець треба давати жару, але завжди можна потрактувати це по-своєму. У цьому випадку жаром є відчуття недомовленості, що розпалює бажання опинитися на концерті, почути продовження наживо, адже найкраще, що є в імпровізаційний музиці — це нескінченна кількість шляхів розвитку, на які впливають усі життєві процеси, безперервне відкриття чогось нечуваного навіть тоді, коли вже начебто немає чим здивувати. Це і є правдивий музичний пошук, який можна почути у музиці KK4tet.