Geir Sundstøl: Brødløs

artworks-000393340281-dgqnsp-t500x500.jpg

Geir Sundstøl
Brødløs
(Hubro, 2018)

Музика Ґейра Сундстоеля – це парадоксальна нитка між незв’язними стилями, які зазвичай поєднуються в його домашній студії. Самого ж Сундстоеля можна назвати норвезьким блюзменом із безсумнівним козирем – володінням мало не дюжиною струнних інструментів. Це може бути залізна резонаторна гітара, мандоліна, губна гармоніка або якийсь синтезатор сімейства Moog. Так дивовижно склалося, що Сундстоель взяв участь у записі близько 300-та альбомів виконавців безлічі напрямків. Лише три з них – його сольні. Через кілька днів після свого дня народження – 5 жовтня –  він випустив свою третю платівку під назвою Brødløs на культовому лейблі Hubro, що приділяє увагу експериментальним роботам норвезьких музикантів будь-яких напрямів.

Насправді цей альбом не надто витриманий у так званому норвезькому стилі, зі своєю меланхолією та похмурою статикою. Хоча б тому, що на записі звучать індійські табли перкусіоністки Санскріті Штреста з Непалу, якій більше до вподоби мешкати на півночі Європи. Музика – кінематографічна, і могла би звучати у якомусь епічному фільмі про мандрівничого воїна, але про те ж саме вона розповідає сама за себе. Всюди, а особливо у композиції “Waterloo” ритм наче рухається розміреними ритмічними кроками, Нільс Петтер Молвер на трубі разом зі Сундстоелем створюють підбадьорюючий гімн. “Leben” починається двома різними по звучанню гітарами та гармошкою, а тонке шипіння під ними нагадує про вечір біля багаття. Мелодію дуже легко проспівати, тож всі музиканти роблять це разом. Повільноплинна “Warsaw/Alabama” насправді є згадкою про Девіда Боуї та Джона Колтрейна, чиї теми були сплетені в одну. Фактично, в усіх композиціях можна уявляти одну й ту саму картинку. Ба більше, їх хочеться називати піснями без слів, бо інший варіант здається просто непідходящим.