Від редакцій: Citizen Jazz запрошує Meloport "We insist"
Meloport
Мелопорт: Катерина Зяблюк і Олексій Карпович
Citizen Jazz - ukrainian and french version
Meloport - українська платформа про імпровізаційну музику, заснована у 2018 році.
Все почалося за рік до цього з нашої зустрічі - піаністки Катерини Зяблюк та фотографа Олексія Карповича - у вирі київського джазового світу, в якому ми були активно задіяні, кожен у своєму «ешелоні». Ми обидва слідкували за всіма новинками імпровізаційної музики, тож у нас виникла ідея створити блоги, ділитися музикою та розмовами з музикантами. Статті, описи, запитання, аналітика - на той час це був незвіданий простір, а ідеї, що виникали, не мали багато аналогів в українському медіапросторі. Нам довелося починати з нуля.
Першу поїздку ми запланували на осінь 2017 року, на фестиваль Jesień Jazzowa (після смерті трубача Томаша Станка фестиваль отримав його ім’я). Це було схоже на виїзд на багатосмугову автомагістраль одразу після іспиту з водіння - ми записали наші перші інтерв’ю з хедлайнерами того року. Курт Розенвінкель, Кріс Поттер, Девід Бірейєс, Амброз Акінмусірі - розмови з ними згодом потрапили в наші соціальні мережі та на сайт, який ми розробили у 2018 році.
Наша назва поєднує в собі особливу увагу до мелодії, того, що йде паралельно з життям і над чим ми часто не маємо контролю («melo»), і місця, куди ведуть дороги з усього світу, де панує динамічний вир культур і ментальностей («port»). Однак ми встановили чіткі правила - це має бути місце, яке формує традицію, особливо в написанні, прослуховуванні та здоровому спілкуванні між музикантами і слухачами. Від самого початку ми були зосереджені на розвитку українського середовища та промоції українських музикантів. Завдяки цьому діалогу ми створюємо аудиторію, зацікавлену в музиці, яка ґрунтується на взаємній підтримці. І найголовніше - головною перевагою завжди має бути якість, а не кількість.
Після низки яскравих подій - фестивалів у Польщі, Україні та Данії, серії імпровізаційних сетів Meloport Loft на непередбачуваних київських майданчиках, які здебільшого були організовані нами, співзасновниками, настав період вимушеної тиші. З початком пандемії коронавірусу ми намагалися самотужки пристосувати наше бажання ділитися музикою до реалій часу. Виїжджати за кордон на фестивалі та конференції вже не було можливості, тому ми зосередилися на створенні плейлистів, інформативних статтях та дистанційних інтерв’ю.
Коли ми відчули, що можемо повернутися до активної роботи, почалася повномасштабна війна росії проти України.
Було чітке усвідомлення, що все змінилося назавжди. Здавалося, що всі наші плани на розвиток і майбутнє зруйновані. Ми були в різних країнах і, відповідно, наші стани були поляризовані: з одного боку, музика рятувала нас своєю присутністю, надавала сенс тому, що ми робили, а з іншого боку, була повна нездатність її сприймати. Це був стан двох крайнощів - мовчання і заціпеніння, криків відчаю і гніву - ніби єдине тіло розірване на дві частини, які не можна зібрати назад, але потрібно мобілізуватися для простих дій - безпеки, допомоги і протистояння.
З початком повномасштабної війни гинуть наші друзі та знайомі, місця, де ми збиралися, зруйновані або покинуті. Людей розкидало по різних містах і країнах, і на довгий час все ніби завмерло.
З перших днів ми відчули підтримку і солідарність європейської музичної спільноти, організаторів фестивалів, музикантів і журналістів. Серед них був і Citizen Jazz. Про нас дедалі частіше згадували за кордоном - наприклад, у рамках співпраці з Українським інститутом ми мали можливість представляти платформу на шоукейсі Jazzahead !, робити огляди подій та налагоджувати нові контакти.
Під час цьогорічного шоукейсу обговорювалася ідея спеціального випуску Meloport у французькому виданні Citizen Jazz. Робота над ним триває з кінця весни. Ця співпраця дає нам надію на те, що ми нарешті одужуємо і незабаром зможемо більше розповісти про імпровізаційну сцену під час війни, як в Україні, так і за її межами.
Ми можемо сказати, що ми є, ми з України, і нам є що запропонувати світові - нашу культуру, музику, опір, силу і дух.
Citizen Jazz
Журнал Citizen Jazz, заснований у 2001 році, послідовно виступає за відкриті кордони, циркуляцію музики та артистів, і вже давно працює над просуванням європейської, а не національної сцени.
Як давній член групи, що об’єднує європейські джазові видання, журнал сприяє обміну та співпраці на наднаціональному рівні. Через цю організацію ми познайомилися з Мелопортом, його українським аналогом. Ми засмучені і стурбовані тим, що видання журналу припинилося через російські бомбардування.
Ми із захопленням згадуємо редакцію газети Libération, яка після нападу на газети Charlie Hebdo відкрила свої двері для редакцйної команди, щоб дати їм можливість випустити номер у розпал труднощів.
Цей номер доніс до читачів послання: ви не можете змусити нас замовкнути. У справжньому дусі непокори ми запропонували команді Мелопорту створити унікальне видання замість звичайного Citizen Jazz, яке б виходило під час нинішнього конфлікту. Цей жест підкреслив би, що навіть найменша подія у світі українського джазу не буде заглушена деспотичною силою росії, і обидві команди працювали разом дистанційно та шукали партнерів-однодумців, які поділяли б їхню пристрасть до справи.
Малюнки для обкладинки та спеціальної вечірньої афіші виконала Анна Сарвіра.
Анна Сарвіра - ілюстраторка, кураторка та арт-директорка з Києва, народилася 1986 року в Україні.
Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури.
Двічі входила до списку 75 найкращих ілюстраторів світу на Болонському дитячому книжковому ярмарку (2017, 2019), була номінована на виставку Nami Concourse Exhibition, Південна Корея у 2018 році, а також була резидентом Празького центру громадянського суспільства в Кишиневі та Празі у 2018 році, Internationales Blderbuchfestival (Німеччина) у 2017 році, Gaude Polonia у 2013 році.
Співпрацювала з ЮНІСЕФ, Музеєм сучасного мистецтва Нью-Йорка, Гете-Інститутом, Британською Радою, Жіночим ООН, Coca-Cola, Penguin Books, Blue Rabbit Publishing, Benchmark Education, Glowberry Books, Люта Справа, Republik, Hohe Luft, Європейською Комісією, журналом The Economist, Datum. Роботи Анни активно виставляються в Україні, Німеччині, Португалії, Польщі, Угорщині, Грузії, Італії, Японії, Іспанії, Франції, Швеції, Фінляндії, Південній Кореї, Канаді та США.
Партнери
Український інститут Києва та його представниця Мар’яна Бондаренко відіграли ключову роль у цьому амбітному проекті.
AJC та Europe Jazz Network були одразу ж залучені як партнери.
Польський джазовий журнал Donos Kulturalny співпрацював з Meloport та Citizen Jazz над цим виданням.
Український інститут у Франції забезпечив переклад текстів з української на французьку мову.
Український інститут у Франції ініціював та надав часткову фінансову підтримку для організації спеціальної презентації видання Meloport та джазового концерту (15 грудня) у тісному партнерстві з Чеським Центром в Парижі, FICEP та його чудовим фестивалем Jazzycolors.
Український інститут підтримав проект спеціального випуску Meloport на платформі журналу Citizen Jazz від самого початку. Нам було зрозуміло, що голоси українських музикантів мають бути почуті, що їх не може змусити замовкнути війна.
Працюючи над цим проектом, ми зрозуміли, що написане слово має бути доповнене звуками і ритмами, має бути почуте у фізичному просторі. Саме тому ми запропонували організувати концерт джазу та солідарності, який був підтриманий двома журналами, а також нашими чудовими партнерами, зокрема, Паризьким театром та компанією Ficep, яка зробила концерт «WE INSIST!» головною подією свого джазового фестивалю Jazzycolors.
Без щедрої та постійної підтримки цих партнерів номеру «WE INSIST!» напевно ніколи б не побачило світ.
Протягом останніх 30 років AJC працює над просуванням джазу в Європі та встановленням міцних, довгострокових професійних відносин між Францією та багатьма європейськими країнами. Підтримка цього видання і цього культурного мосту між Францією та Україною зараз є більш ніж необхідною для нас.
Як EJN, мережа, що об’єднує майже 200 фестивалів, концертних майданчиків та організацій, що підтримують творчу музику в Європі та за її межами, ми дуже раді підтримати цю важливу ініціативу Meloport та Citizen Jazz. За останні кілька років ми налагодили багато плідної співпраці з нашими українськими колегами, особливо з Українським інститутом. Це включає в себе список українських артистів, які можуть виступати на заходах солідарності, опублікований одразу після початку війни, а також український розділ нашого ресурсу «Джазова панорама», доступний на нашому веб-сайті. Нещодавно ми були дуже раді підтримати організацію першого «зеленого туру» EJN по концертних майданчиках України, який відбудеться у квітні 2024 року. Ми вітаємо всіх партнерів з цим спільним виданням журналу, чудовим прикладом транскордонної співпраці заради миру та конкретним способом підтримки артистів і музичних професіоналів в Україні в той час, коли це дуже потрібно.
Польща та Україна мають багато спільного. Починаючи з їхньої спільної - не завжди легкої - історії. Останні часи дозволили нам поглибити наше взаємне захоплення і дружбу, співпрацювати, допомагати і підтримувати один одного. Останнє є особливо важливим перед обличчям російського вторгнення та війни, що триває. Тому ми намагаємося допомагати у різний спосіб - іноді невеликими, як ці тексти. Вони є нашим голосом для України, а також для цікавої, вартісної музики.
FICEP пишається тим, що має відношення до цієї культурної події, яка дає голос українським музикантам і журналістам - і допомагає у будь-який спосіб.
Минулого року Jazzycolors, фестиваль FICEP, вже приймав талановитих українських музикантів, і завдяки Citizen Jazz (давньому медіа-партнеру Jazzycolors) та Meloport ми зможемо представити деяких з них знову, наприкінці нашої міжнародної програми. У Jazzycolors завжди буде місце для культури України, яка вже багато років є членом FICEP.
Нам дуже сподобалася ця ідея солідарності — чудовий спосіб завершити рік і наш фестиваль.