Repair Together. Відродження толоки

Олександра Даруга
авторка

Червень 2023 року, село на півночі України, руїни Будинка культури. Обстріли пережив лише “скелет” споруди, але цього достатньо, щоб зрозуміти: БК був схожий на торт в стилі радянського неокласицизму. Сталін обожнював такі “архітектурні надмірності”, тож за часів вождя пишно декоровані громадські установи зводили і в містах, і на периферії, незважаючи на абсурдний контраст з автентичною сільською забудовою.

Залишки Будинку культури в селі Ягідне (Чернігівська область) © Поліна Полікарпова

Серед завалів снує молодь: сортують уламки, розбирають залишки стін, викидають сміття. Вцілілу цеглу чистить від залишків клею група людей з молоточками. В 20 метрах грають b2b на вінілі Recid і Vitalii Shevchenko, відомі українські діджеї. Молоточники намагаються відбивати згустки розчину в ритм сету.

Молодь вдягнута відповідно ситуації: спортивні штани, форма для занять йогою чи діряві та запрані речі, яких вже не шкода. Але деталі – гліттер на щоках і повіках, неонові бананки і карабіни, леопардові хустки на головах – вказують на те, що ця бригада комунальників приїхала в село навпрошки з backyard К41, найвідомішого техно-клубу столиці.

Село Ягідне (Чернігівська область) © Поліна Полікарпова

Раптом на вулицю Дружби, що веде до БК, виходять місцеві. Близько 20 мешканців Ягідного прямують до руїн, деякі з них несуть вила і лопати. Кілька прибиральників помічають делегацію і виходять їй на зустріч, передчуваючи конфлікт.

Селяни зупиняються в кількох метрах від подвір’я БК і спостерігають за роботою на руїнах. На вила і лопати спираються, щоб стояти з комфортом. Хвилин за 10 мовчанку перериває одна із жінок. “Ну що, подивився? – звертається вона до свого чоловіка. – Хай діти працюють, а нам час вже”. Слідом за подружжям починають розходитись і інші члени делегації. Прибиральники видихають з полегшенням.

Як я вперше потрапила на толоку Repair Together

Сцена аж надто художня, щоб бути правдивою, але маю вас запевнити, що бачила все на власні очі. Село Ягідне – місце, де російські військові поводились особливо жорстоко. Саме тут 350 українців були замкнені в шкільному підвалі площею 197 м² протягом трьох тижнів; старші люди помирали від задухи, імена загиблих фіксували на стіні, там само – вели календар.

Вкриті глітером танцюристи – це волонтери, які вже більше року займаються відновленням Чернігівщини. Практично кожні вихідні вони приїжджають сюди з Києва, щоб розчищати зруйновані об’єкти (прибирання) або зводити нові хати на місці пожарищ (будівництво). Такий формат безоплатної гуртової допомоги в Україні називається “толока”. ГО Repair Together забезпечує толочанам трансфер в дві сторони та харчування, координує їх роботу та облаштування наметового табору для ночівлі.

Наметове містечко на Купальську толоку © Микита Абрамов

Дозвілля волонтерів – окремий клопіт організаторів. Культурну програму переважно вибудовують довкола музики, проте цим не обмежуються: влаштовують екскурсії, майстер-класи, практики йоги, квести.

Приєднатися до Repair Together я дозрівала більше півроку. Толоці, на яку я нарешті приїхала, організатори дали тему “лаунж”. Яке дозвілля на мене чекає я не розуміла, і, якщо чесно, не цікавилась. Я їхала на толоку з думкою: нарешті я зараз комусь допоможу; і це обов’язково допоможе мені.

Оздоровчий вплив лопати на ментальне здоров’я білоруки

Зробити щось власними руками, якщо не з російськими військовими, то принаймні з наслідками їх злодіянь — мрія багатьох цивільних українців. Наприкінці травня цього року я зареєструвалась на толоку в чат-боті, і о 8 ранку в суботу приїхала на точку збору, звідки волонтерів на Чернігівщину везло кілька автобусів. За вихідні планували прибрати кілька об’єктів у селі Бакланова Муравійка, будівництво на той момент велося на трьох локаціях в селі Лукашівка. Учасників толоки попередньо поділили на групи, кожна з яких відповідала за окрему задачу і мала висадитись на окремій зупинці.

Я висадилась ще на моменті підйому о 7 ранку в суботу, і зметикнути, що конкретно маю робити зараз, навіть не намагалась. Вирішила просто повторювати за приємною дівчиною на сусідньому сидінні.

Ми вийшли з автобусу останніми посеред тихого путівця. 11 ранку, спека, довкола осідає дорожній пил. Одночасно з комарами мене почали кусати мошки, які через велике водопілля на Десні цього року безпрецедентно розплодилися. Вони оточили мене суцільною дзижчащою хмарою, тож я буквально побігла до найближчої хати.

Всередині інші волонтери перевдягались у робоче. Я звернула увагу на стіл, щедро накритий дивним меню: оладки, зелена цибуля та часник, варена картопля, дрібно нарізане сало, варення та сметана, домашня наливка. “Пити будеш, доця?” — звернулась до мене жінка, яка, вочевидь, була тут за господиню. Так я познайомилася з бабою Надею.

Нашим об’єктом виявилося подвір’я, в центрі якого сяяли білим чотири новенькі стіни з газоблоків. В першу свою толоку я опинилася на Великому Дівництві. Цей спецпроєкт покликаний боротися із гендерними стереотипами, наочно спростовуючи їх на будівельному майданчику. Будь-які роботи тут ведуть тільки жінки.

Волонтерки "Великого Дівництва" на подвір'ї баби Наді © Микита Абрамов

Історія життя пані Ніни, власниці будинка, теж приклад неабиякої емансипації: самостійно виховувала двох синів, заробляла дрібним підприємництвом, перепродаючи в Чернігові сир та овочі з Лукашівки, придбала єдиний в селі продуктовий магазин, хотіла розвивати бізнес далі та возити продукти в місто більшими партіями. За два місяці до початку повномасштабного вторгнення Ніна взяла в кредит мінібус. Але російська артилерія скорегувала цей бізнес-план: внаслідок обстрілу згоріли і машина, і хата. Ніні з дітьми пощастило неушкодженими вибратись із пожежі.

До толоки я настільки не орієнтувалася в будівництві, що не відрізняла лом від кірки. Якщо бути точною, те, що я вважала ломом, виявилося кіркою; те, що виявилося ломом, я раніше не бачила взагалі. Втім, того дня задача передбачала роботу лопатою, навіть мені знайомим інструментом. Потрібно було розібрати залишки ганку старої оселі та викопати на його місці траншею під заливку фундамента шириною 30 см та глибиною 80 см.

"Велике Дівництво" в'яже арматуру, готуючись до заливки армопоясу на об'єкті © Микита Абрамов

Через всюдисущих мошок працювати доводилось із сітчастим мішком на голові. Повітря розігрілося до 30 градусів. На долонях з’явилися мозолі. Фраза “я більше не можу” на повторі крутилася в моїй голові, наче мантра. Але дівчата навколо, такі само непризвичаєні до важкої фізичної праці, як і я, хекали, лаялися і продовжували копати. І я продовжувала з ними.

Близько 7 вечора ми згорнули роботи і поїхали в Бакланову Муравійку. Інтер’єр сільського БК нагадував декорації фільма Уеса Андерсена: пастельно-рожеві панелі на стінах, ніжно-блакитна стеля, різнокольорові плафони, вишиті рушники і великий портрет Тараса Шевченка. Дизайн був красивий і абсурдний, як і весь попередній день.

Я, бліда астенічна дитина, вихована містом, вперше потрапила в справжнє село, і навіть зробила для цього села щось корисне. Я була в захваті від колективної праці. Я дізналася, що піт може не скапувати, а буквально – стікати моїм тілом, наче струмок.

Стемніло, по центру галявини перед БК розпалювали велику ватру, звідусіль лунав сміх. Хтось почав награвати на укулеле мелодію “Неба” групи Один в каноє. Я підняла очі догори і обімліла: це було найзоряніше небо, що я бачила в житті. Так закінчувався мій перший день на толоці.

Як толоку винайшли і перевинайшли

Століттями одноразова праця гуртом – толока – використовується для швидкого вирішення проблем окремих членів громади. Толокою будували хату молодому подружжю, відбудовували житло погорільців, вирішували громадські потреби: зводили школи чи вішали важкі дзвони до церкви. Праця була “безоплатною, але за одробіток”, тобто між учасниками толоки і господарем укладався неписаний договір: ми допомагаємо тобі, а ти так само допоможеш кожному з нас, якщо в цьому виникне потреба.

Господар зазвичай годував своїх волонтерів та забезпечував їм дозвілля. Коли будували хати з глини, вимішування матеріалу супроводжувалось піснями та «босими танцями». Іноді для підсумків толоки наймали музик, ті грали аби «хата була весела».

Звичай був поширеним в Україні принаймні до середини ХХ сторіччя, зокрема після Другої світової війни майже всі села відбудували толоками. Проте СРСР змінив традиційну культуру господарювання в українському селі, насильницька колективізація позбавила селян бажання будь-що ще робити колективно. Звичай підзабувся, але відпочатку повномасштабного вторгнення рф в Україну здійснив потужний камбек.

2-3 квітня 2022 року російські війська звільнили Київщину та Чернігівщину. Наступного ж дня група друзів зі столиці вирушила туди на розвідку. Попередньо всі вони займалися різними видами волонтерства, проте нарізно та безсистемно. Цього разу 7 “столичних хіпстерів” спробували допомогти якісно, і так постала організація Repair Together та “толока” як її основний інструмент.

Село Лукашівка стало “базою” Repair Together через комбінацію випадковостей. Одна вагома – це баба Надя. 64-річна жінка з власної ініціативи прийшла познайомитись і пригостити волонтерів своїми фірмовими оладками, щоб залишитись в житті організації назавжди, аби допомагати допомагати. Зараз серед толочан вона вважається легендарним персонажем, її цитують, її рецепти записують і передають далі.

В селі Лукашівка, де живе баба Надя і фактично базується Repair Together, до вторгнення проживало трохи більше 500 людей. За три тижні російської окупації 12 жителів загинули, незліченні хати були знищені або пошкоджені. Вознесенська церква, пам’ятка архітектури XVIII сторіччя, зараз справляє враження давно забутої, відданої на волю часу. Насправді до 20 березня 2022 року храм був працюючим, його будівля – неушкодженою, стіни – святково вибіленими.

Кілька перших Толок відбулися в селі невдовзі після його звільнення, і хоч кожного разу кількість волонтерів зростала, загальна атмосфера в селі лишалася гнітючою.

Все змінила конкретна подія. Марія Квітка, фольклористка, співачка та переможниця шоу “Голос країни-12”, приїхала на Толоку в якості волонтерки, але після прибирання вирішила також заспівати для всіх присутніх. Короткий імпровізований концерт справив на лукашівців таке враження, що Repair Together ухвалили рішення кожен наступний волонтерський захід робити також і заходом культурним. Якщо Repair Together – це стіна, то відбудова Чернігівщини – це цегла, а музика, танці та інше дозвілля – будівельний клей. Звісно що купа цегли навіть без розчину схожа на стіну, проте чи міцна така конструкція?

Як “легітимізувати” радість під час війни: Рейв-толока

Найбільшого медійного розголосу набули рейв-толоки Repair Together, хоча вперше цей формат команда організовувала з великими пересторогами. “Це був липень 2022 року, Київ лише потроху приходив до тями після облоги та окупації Київщини. Повертати в місто рейви було не на часі, – згадує Даша Косякова, комунікаційниця Repair Together. – Ми шукали спосіб поєднати задоволення від живих виступів улюблених діджеїв і чисте сумління, так з’явилася ідея провести Толоку в стилі рейву.

Ми розуміли, що такий формат може комусь здатися неетичним, і готувалися до кризової комунікації, але вона не знадобилася”.

Будинок культури в селі Іванівка (Чернігівський район), Рейв Толока © архів Repair Together

Рейв-толока стала гучним успіхом, завдяки якому про Repair Together написали The New York Times, Dazed, Washington Post, BBC. Події такого формату відтоді регулярно повторюють, переважно в зруйнованих Будинках культури. Оскільки сети граються безпосередньо під час прибирання, локаціями для рейв-толок стають тільки великі об’єкти, де 200+ волонтерів мають достатньо роботи.

Цього року організатори вигадали, як зробити прибирання руїн більш sustainable: вогнетривку цеглу, яка витримала пожежу, волонтери не викидають, а відкладають для повторного використання. Ритм, в якому палети наповнюються матеріалом для нових хат, задають відомі українські діджеї: Nastya Vogan, Recid, crepaque, Seba Korecky, Ready in LED.

Співоча будівельна спілка, яка не всім подобається

Музика колись звела друзів, які створили Repair Together, тож їх меломанство та культивація меломанії довкола цілком закономірні. Співзасновники організації Даша Косякова (Dasha Joint) та Олександр Кучинський (The Big Kuchinsky) – діджеї, і свої перші сети відіграли саме для волонтерів. Репер Олександр Чупринський спершу був звичайним волонтером, а з часом перебрав на себе відповідальність за менеджмент всіх культурних івентів Repair Together. Виконавець зізнався толокам в коханні у треку, і так організація отримала власний гімн. Ігор Задорожний, прихильник d’n’b, vinil-only діджей та співзасновник фестивалю сучасної вуличної музики Брудний пес, нещодавно став виконробом Великого Дівництва.

Рейви – лише один із багатьох музичних форматів, які вітаються на толоці. Івент-команда вигадує рішення під кожен, будує сцени та розробляє сет-дизайн з палет, причепів, відер, лопат. І от вже саксофоніст Andrii Barmalii виступає серед полей жита, гречки та гарбузів, авангардний гурт DakhTrio грає прем’єрну виставу за мотивами віршів Павла Тичини в приміщенні корівника, поміж мішків картоплі, а найпопулярніша реперка України Alyona Alyona закриває цьогорічний сезон Толок виступом в БК у Баклановій Муравійці (саме в тій залі з кольоровими плафонами та портретом Шевченка, яка вразила мене першої толоки).

Музична вистава Dakh Trio «ТичинА: феномен добИ» в ангарі, село Лукашівка © Микита Абрамов

І саме за це Repair Together часом критикують – за концерти, пристрасні па на танцполі, гліттер і посмішки. За те, що вони перетворили волонтерство на приємний досвід, який хочеться переживати знову і знову. Не існує правильного способа впоратись із війною, тож я з розумінням ставлюся до українців, для яких чужа радість стає подразником. Сама я належу до тих, хто знаходить можливість для радості попри темні часи. З точки зору медицини, так ми маємо більше шансів ці темні часи пережити.

85% усього, що росія зруйнувала чи пошкодила в Чернігівській області, – це житло. 1,5 роки тому волонтери вирішили не чекати централізованих рішень і фінансування, а брати і робити, те, що можуть, з тим, що мають. За рік з моменту деокупації держава відновила лиш 10% житлових об’єктів, спрямувавши основні зусилля на об’єкти соціальної та критичної інфраструктури. Тим часом столичні хіпстери прибрали кілька десятків руїн, цього місяця завершують будівництво 6 будинків, в процесі зведення – ще 19.

Коли відбувались перші толоки, було незрозуміло, кому вони допомагають більше: практично – місцевим, чи психологічно – толочанам. Тепер очевидно, що в протиставленні немає жодного сенсу, це – паралельні процеси, всі у виграші. Ось історія наостанок.

Десь на 10-ту мою Толоку для волонтерів грав гурт Nazva. Локацією став БК у Іванівці, серйозно пошкоджений, але прибраний Repair Together. В той день я сильно втомилася на будівництві, про групу нічого не знала, і спочатку вирішила перечекати концерт назовні. Та музика до мене долітала, це були народні українські пісні в сучасному аранжуванні, і десь на третій я не втрималась і зайшла всередину. Дует на сцені вкладався у свою гру так, що піт буквально капав у хлопців з лоба. Волонтери і жителі Іванівки танцювали, дехто навіть босоніж.

Відпочатку повномасштабного вторгнення мене не полишало відчуття, що я знову і знову проживаю найгірший день мого життя, і кожен хороший досвід, що зі мною трапляється, все одно неповноцінний. Того вечора в Іванівці я вперше усвідомила, що це відчуття минуло, що я навіть не помітила, як завдяки Repair Together вирвалась із дня бабака. На тлі обпалених стін і пустих віконних отворів БК закрутився хоровод у три кола, і це несамовите свято відчувалось як найкраща можлива помста тим, хто хотів нас знищити.

P.S.

Іноземці, котрі хочуть відбудовувати Україну разом з Repair Together, можуть долучитися до інтернаціонального волонтерського табору Інбут, нової ініціативи ГО. За літо та осінь 2023 року Інбут збудував «коробки» майбутніх будинків для 10 сімей. Весною 2024 року табір буде відновлено, слідкувати за новинами щодо цього можна в Instagram Repair Together.

Oleksii KarpovychFebruary 21, 2024Comment