Катерина Зяблюк - більше, ніж просто піаністка
Автор: Рафал Збжескі
Катерина Зяблюк - київська виконавиця, чий творчий шлях привів її, серед іншого, до Катовіц, Мілану та Кракова. Зазвичай молоду українку називають «надією українського джазового фортепіано» — фраза, яка настільки ж впадає в очі, наскільки є малозмістовною і, перш за все, не дуже точною.
Прослуховуючи сольні альбоми Зяблюк (реліз 2021 року Piano. Live at the Enjoy Jazz Festival та виданий роком раніше Borders Make You Grow), можна піддатися чарівності її харизматичного підходу до фортепіано та духу, який супроводжує її звук, що лунає з інструменту. Також вражає поєднання в музиці Зяблюк ліричної, співучої туги з задирливістю, що причаїлася на задньому плані. Наче під поверхнею постійно пульсує нервова система, що дає про себе знати десь на межі свідомості. Обидва альбоми пов’язує і сольна сольна формула, і частково повторюваний репертуар, але саме в концертному записі емоції, безумовно, оживають сильніше, що надає музиці набагато сильнішої експресії.
Навіть у сольних записах можна почути, що українській музикантці нецікаво чіплятися за джазову стилістику. Її музика виходить за жанрові рамки, і вона вільно спирається на багатство різних стилів і жанрів.
Це стає ще більш очевидним в інших записах Зяблюк. Особливо це стосується двох версій «Лісової пісні» - сюїти на поезію Леся Курбаса. Спочатку Зяблюк написала і аранжувала цей твір для джазового тріо, але у 2022 році вона досить вільно переосмислила композицію і виконала її на фестивалі Katowice JazzArt у дуеті з Наталією Кордіак. Тут джазові засоби виразності змішуються з традиційними українськими мелодіями, акустичні звуки - з електронікою та шаманськими перкусіями. У свою чергу, два жіночі голоси сплітають фантастичну казку з « межиріччя » реальності та сну. Цей виступ також ознаменував початок нового проєкту, оскільки Зяблюк і Кордіак вирішили продовжити свою дуетну співпрацю під назвою TANŌK.
Варто також переглянути запис концерту з варшавського SPATiF - у тріо з контрабасисткою Камілою Драбек та барабанщицею Патрицією Вибраньчик. Це ще один приклад сучасного, міжжанрового мислення, яке присутнє і в іншому концертному записі української піаністки - цього разу на чолі квінтету Hilarious Disasters.
У мотивах, які можна почути в альбомі квінтету, - Aporia, Drafts & Hilarious Disasters (Live in Kraków), - на основі джазової імпровізації сплітаються нитки українського музичного фольклору, семплювання та відсилання до творчості Кшиштофа Комеди. Захопливі ритмічні візерунки гармонійно поєднуються тут із жвавою духовою секцією, а легкість забезпечується сміливим використанням можливостей флейти. Скріплює все це фортепіано лідерки, яке в одній програмі вміщує ностальгію за минулим світом, тугу за ірреальним, але також радість життя і танцювальне, екстатичне шаленство.
Підсумовуючи - Зяблюк не зрікається свого українського коріння у творчості, прямо жменями з нього черпає. Водночас, не дозволяє собі прив’язуватись до якоїсь однієї точки музичної географії світу. Без комплексів вона привносить свої надбання в європейську творчу музичну сцену, свідомо утримуючись від замикання в чітко визначених межах. Безумовно, молода українка дуже добре виступає в амплуа піаністки, але знову ж таки - вона не обмежує себе лише цим. Адже вона також компонує, аранжує, співає, використовує електроніку і навіть тягнеться до акордеону, - прагнучи вийти за рамки комфортного і усталеного.