Сара Лілу: Голос, інтуїція і майбутнє європейського джазу

Педро Андраде

У час, коли джаз постійно розширює власні межі, Сара Лілу звучить як голос, який не шукає готових відповідей — їй цікаві чесні запитання. Вона співачка, композиторка й аранжувальниця, і її музика живе там, де інтуїція зустрічається зі знанням, а пісня відкривається імпровізації — як способу мислити в моменті.

Її дебютний альбом do we belong in confusion? — це не маніфест упевненості. Це радше чутлива карта внутрішнього дорослішання: пісні, написані наприкінці підліткового віку й на початку двадцятих. Студія для неї стала окремим інструментом, голос — лабораторією, а гумор — способом жити в невизначеності. Без ярликів, але в постійному діалозі зі спадщиною джазу, сучасною піснею та гібридною естетикою сьогодення.

У розмові Сара говорить про плутанину як простір свободи, інтуїцію як форму знання і про те, чому сьогодні так важливо берегти людське в час технологічного прискорення.

Ти щойно випустила “do we belong in confusion?” — свій перший сольний альбом. Що він означає для тебе особисто й творчо?

Це такий знімок звуків, які я носила в собі наприкінці підліткового періоду й на початку двадцятих. Я вибрала пісні, які найбільше мене тоді відображали, зробила аранжування і принесла їх у студію. Експерименти зі звуком — це одна з моїх головних життєвих рушійних сил, тому студію я використала як інструмент. У процесі я краще зрозуміла, скільки праці стоїть за продакшеном, і водночас — якою артисткою хочу стати.

Назва звучить як відкрите, майже екзистенційне запитання. Звідки вона взялася?

У мене завжди була глибока потреба в відповідях — і раціональних, і духовних. Назва походить з однієї з пісень, яка була натхненна «Human Behaviour» від Björk. Можливо, це звучить трохи претензійно, але для мене в цьому є й гумор. Прийняти плутанину й уміти посміятися з себе — це теж звільняє.

З чого зазвичай починається твій композиторський процес?

По-різному. Іноді пісня приходить одразу вся — з мелодією, гармонією і текстом. Але частіше я починаю імпровізувати: голосом, за фортепіано або з гітарою, поки не «заплутаюся» в якійсь ідеї. Мені здається, що пісня має власне життя, а я просто супроводжую її ріст. Буває, минають місяці, перш ніж я зрозумію, яку саме емоцію тоді проживала. Ще люблю писати тексти на вже існуючі мелодії — це як розв’язувати поетичний пазл.

У цьому альбомі співіснують джаз, імпровізація і сучасні текстури. Ти свідомо працюєш поза жанровими рамками?

Я не намагалася якось це назвати. Під час зведення я стала чіткіше усвідомлювати свої звукові референси, особливо з точки зору продакшену. Але я не намагалася ламати ярлики — я просто працюю поза ними.

Яку роль для тебе відіграє колективна робота?

Дуже важливу. Я щиро захоплююся музикантами, з якими співпрацюю, і залишаю їм простір для власного бачення. Навіть якщо я чітко розумію гармонію й структуру, я довіряю їм текстури й деталі. Музика живиться спільною творчістю — для мене взаємодія принципова.

Яке місце займає голос у твоєму творчому всесвіті?

Це мій головний спосіб самовираження. Безмежний інструмент, який продовжує мене дивувати — навіть у моменти дискомфорту. Досліджувати його — це привілей.

А інтуїція? Наскільки вона важлива?

Мені близька думка, що інтуїція — це «мисляче відчуття». Для мене вона необхідна. Але теоретичні знання розширюють слух і можливості. Інтуїція й навчання не суперечать одне одному — вони доповнюють.

Як ти бачиш нове покоління європейського джазу?

Зараз уже немає однієї сцени — є багато різних, дуже насичених реальностей, що відбуваються паралельно. У кожній країні — свої тенденції. І навіть саме слово «джаз» стало ширшим. Я взаємодію зі своїм поколінням так: поважаю коріння, але вільно поєдную власні впливи.

Ти отримала нагороду «Best Soloist Award» на European Young Artists’ Jazz Award Burghausen 2025. Що це для тебе означало?

Як для співачки й імпровізаторки для мене було важливо зрозуміти, як мене сприймає публіка. Мені було дуже приємно, що саме цей бік моєї роботи відзначили.

Ти береш участь у дуже різних проєктах. Що кожен із них тобі дає?

У колективних проєктах я досліджую голос через глибоке слухання й імпровізацію. У дуеті зв’язок стає інтимним і текучим. У тріо я можу показати свою найбільш експериментальну й грайливу сторону. Кожен формат відповідає різній творчій потребі.

Як ти уявляєш свій подальший розвиток?

Якщо чесно — не знаю. Зараз я створюю музику, яка мене хвилює, і граю з людьми, якими захоплююся. Я довіряю тому, що буде далі.

У світі, де панують швидкість і штучний інтелект, що, на твою думку, варто захищати?

Людський вимір. Технології мають полегшувати завдання, а не замінювати те, що дає нам сенс. Нам потрібно зміцнювати незалежні мистецькі спільноти, бо ми завжди будемо прагнути досвіду, створеного людьми.

Якщо описати цей момент одним словом?

Перед-цвітіння.